80-ті роковини масових розстрілів у тюрмах НКВД

  • 258

Початок німецько-радянської війни обернувся для мешканців Західної України драматичною сторінкою – масовими розстрілами в’язнів у тюрмах. На початок німецько-радянської війни застінки НКВД УРСР були переповнені. В них утримували 73 тисячі осіб, в тому числі “контрреволюційних та антирадянських елементів”. Перед відступом радянських військ постало питання, що робити з усіма ув’язненими? З метою його вирішення 23 червня 1941-го нарком держбезпеки Меркулов підписав наказ про тюремний облік усіх ув’язнених і їх розподіл на тих, кого розстріляти, а кого депортувати в концтабір. Через блискавичний наступ Вермахту реалізувати його не встигли, тому видали нову вказівку – всіх політичних та економічних злочинців стратити. Спочатку розстрілювали по одному, а потім групами без суду і списків. Ув’язнені намагалися чинити опір, однак їхні виступи призводили до жорстокіших розправ. Масові екзекуції для так званого “розвантаження тюрем” розпочалися із прикордонних Перемишля та Добромилі 22 червня 1941 року. До кінця місяця розстріли відбулися у Львові, Дрогобичі, Самборі, Стрию, Луцьку, Ковелі, Володимирі-Волинському, Тернополі, Чорткові, Кременці, Дубно та інших містах. Загалом у перші тижні війни в тюрмах Західної України страчено понад 24 тисячі осіб. Далі таку ж практику застосували в центральних і східних регіонах. У контексті міжнародного права такі дії органів НКГБ і НКВД можна кваліфікувати як злочин проти людяності. Вочевидь, саме тому десятки років його сліди спецслужби ретельно ховали. Завдяки “декомунізаційному пакету” законів,  а саме про розкриття архівів каральних органів, правда про перші дні німецькорадянської війни стає доступною.

Історична довідка

Фото без опису